Якщо хочете поліпшити школу,
навчіть учителів оцінювати учнів.
Якщо хочете використати повний
потенціал учнів, навчіть їх оцінювати себе.
Р. Стіггенз
Початок третього тисячоліття в Україні ознаменовано позитивними змінами в освіті, а саме методологічною переорієнтацією навчання на особистісний розвиток кожного учня, курс на компетентнісну освіту, зміною підходів до оцінювання навчальних досягнень школярів, але питання ефективної моделі реалізації компетентнісного навчання потребує свого практичного втілення. Однією з таких проблем є підвищення ефективності і системи контролю та оцінювання учнів.
Контроль і оцінювання в процесі навчання молодших школярів є одним із найважливіших засобів мотивації й стимулювання навчально-пізнавальної діяльності. Позитивна оцінка сприяє розкриттю перспектив успіху в дитини, створює і підтримує позитивний емоційний настрій, викликає бажання вчитися, формує адекватну самооцінку. Негативна ж оцінка у молодших школярів викликає невдоволеність, зневіру,небажання вчитись, призводить до зниження самооцінки,
Видатний педагог В.О.Сухомлинський стверджував, що правильно організована перевірка і оцінка знань учнів являє собою обмін духовними багатствами, передачу їх із розуму в розум, із серця в серце. При такому контролі в дітей формується бажання не тільки самим добре підготуватися до уроку, належним чином відповісти, а й допомогти в цьому товаришам.
Перевірка знань, оцінки й оцінних суджень – це тема, яку вчителі найбільше обговорюють між собою на перервах, різноманітних засіданнях,педрадах і нарадах та навіть так просто зустрівшись у вчительській. Дотримуючись різних підходів до проблеми, майже всі вчені схильні вважати, що школа повинна сприяти особистісному розвитку учнів, а також бути компетентною в основних галузях життя. Саме тому посилення уваги до проблеми контролю знань можна пояснити не тільки бажанням визначити ступінь підготовленості учнів, рівень якості викладання, але і потребою вдосконалити всю систему навчання.
Багаторічний досвід роботи доводить, що саме безбальне оцінювання учнів початкових класів створює умови гуманного навчання: навчання без страху помилитися, без заздрощів, пригнічення та образ. Проте дуже важливо в цих умовах правильно оцінити роботу учнів на уроці. Оцінка повинна сприяти формуванню внутрішньої мотивації в навчанні та адекватної самооцінки, уміння самостійно оцінювати результати власної навчальної діяльності, збереженню психофізичного здоров’я, вихованню в кожного учня почуття поваги до себе, самозадоволення, прагнення розширювати свої здобутки.
В умовах переходу до нової моделі освіти, що відповідає вимогам інформаційного суспільства, функції оцінювання набувають новий сенс, змінюються цілі оцінювання. Сьогодні оцінювання повинно бути направлене не просто на виявлення недоліків, воно повинно стати механізмом, що забезпечує безперервність процесу удосконалення якості освіти, конструктивний зворотний зв'язок для всіх суб’єктів навчального процесу. Відбувається зміна парадигми оцінювання – від переважно підсумовуючого до моделі «оцінювання для навчання». В чому полягає сутність, і якою повинні бути способи та форми педагогічного оцінювання, щоб вони вирішували всі протиріччя пов’язані з контролем та оцінкою дій учнів?
Щоб нинішні учні змогли досягти успіху в інформаційному суспільстві, школи сьогодні повинні навчати не тільки базовим навичкам. Школярі повинні на високому рівні володіти вміннями потрібними їм для життя в XXI столітті, такими, як критичне мислення, вміти розв’язувати проблемні ситуації, співпрацювати з іншими, використовувати інформаційно-комунікаційні технології, самостійно планувати свій власний процес навчання. Вчитель постійно збирає неформальну і формальну інформацію про те, як вчаться його учні. Задає школярам тести і письмові завдання, стежить за роботою в малих групах, спостерігає за учнями у процесі їхньої роботи у структурованих і неструктурованих видах діяльності. Ця інформація йому потрібна для різних цілей, починаючи з бесід із батьками та закінчуючи виставленням оцінок згідно вимог навчальної програми. Проте, коли вчитель систематично збирає достовірну інформацію щодо навчання учнів і ефективно її використовує, він зможе допомогти їм розвинути навички мислення та покращити якість навчання. В іншому випадку ‒ процесс навчання буде малоефективним.
Сьогодні вчителі усього світу особливу увагу приділяють педагогічній стратегії формуючого оцінювання, під якою прийнято розуміти систему методів і прийомів, які дають інформацію про рівень розвитку найважливіших вмінь й навичок учнів та стимулюють процес самопізнання школярів.
Актуальність даної проблеми обумовлена:
• Потребою сучасного вчителя початкових класів у введенні нових підходів до оцінювання освітніх результатів;
• Дефіцитом інформаційних джерел з практики упровадження елементів формуючого оцінювання на уроках в початковій школі.
Новизна проблеми – переосмислення змісту та розробка нових підходів до системи контролю та оцінювання учнів початкової ланки, яке повинне стати механізмом, що забезпечує безперервність процесу удосконалення якості освіти, мусить забезпечити конструктивний зворотній зв'язок для всіх суб’єктів освітнього процесу і має стати відправною точкою, за якою йде новий виток розвитку, вихід на новий рівень якості освіти.
Об’єктом дослідження є модель відносин всередині процесу навчання, в основі якої лежать перш за все особистісні цінності учня, його цілі, інтереси, його здатність до самостійного прийняття рішень, яка передбачає, що контроль та оцінка діяльності пов’язані з мотивацією до навчання.
Провідна ідея досвіду – організація «оцінювання, що допомагає вчитися» в початкових класах, як перспективного напрямку в реформуванні освіти для підготовки учня до навчання протягом життя, покращення результатів навчання, вирівнювання освітніх шансів.
В основі реалізації досвіду – використання елементів формуючого оцінювання на уроках в першому класі, що дає вчителеві змогу визначати цілі уроку та досягнення учнів, які він хоче бачити; встановлювати разом з учнями критерії оцінювання та використовувати в практичній діяльності зворотний зв'язок; дозволяє створити навчальну атмосферу, що сприяє навчанню та проявлятися у сильнішому почутті власної цінності учнів, впроваджувати самооцінку та дружню оцінку; включати всіх учнів у процес обдумування шляхів вирішення проблеми, поставленої вчителем, таким чином залучаючи учня до роботи на уроці та схиляючи до мислення.
Методологічну основу досвіду становлять - Державний стандарт початкової загальної освіти, Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів 1 – 4 класи, Наказ МОН України від 19.08.2016 № 1009 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки України від 21.08.2013 № 1222», Лист МОН України від 17.08.2016 №1/9-437 «Методичні рекомендації до оновлених програм початкової школи (1 – 4 клас)».
Теоретична основа досвіду базується на наукових та практичних трудах вчених та педагогів, як М.А. Пінської, І.С.Фішмана, І.М.Улановської, О.Г.Бойцової та інших.
Спробуємо відповісти, що ж таке формуюче оцінювання? Чим воно відрізняється від поточного оцінювання?
ФОРМУЮЧЕ ОЦІНЮВАННЯ - це оцінювання для підвищення ефективності навчання.
Мета - корегування діяльності вчителя та учнів в процесі навчання, яка полягає в тому, щоб надати вчителю інформацію, необхідну для якісного викладання. Завдяки формуючому оцінюванню, яке здійснюється в ході всього навчання, вчитель більше дізнається про навчальні потреби учнів і може будувати процес навчання так, щоб покращити досягнення учнів. Учні покращують свої знання, якщо інформація, отримана в ході формуючого оцінювання, використовується конструктивно з врахуванням індивідуальних навчальних потреб і допомагає їм стати незалежними в навчанні.
Задачі:
- сприяння виникненню учбової мотивації;
- індивідуалізація навчального процесу;
- підвищення навчальної самостійності .
Переваги формуючого оцінювання для учня: залучення «усередину» процесу, підвищення мотивації, уявлення про мету навчання та про шляхи її досягнення, знання критеріїв оцінювання.
Переваги для вчителя: з більш вмотивованими та незалежними учнями уроки проходять набагато ефективніше; неперервний зворотний зв'язок відносно досягнень і недоліків учнів дозволяє правильно коректувати викладання.
Алгоритм формуючого оцінювання складається з трьох етапів:
1. Показати, що вийшло добре (учитель показує найбільш вдалі місця в роботі, які співвідносяться з навчальною метою)
2. Вказати, що потребує покращення.
3. Дати рекомендації щодо необхідних виправлень.
ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ФОРМУЮЧОГО ОЦІНЮВАННЯ
1) оцінка роботи учня, а не його особистості;
2) пропонування чіткого алгоритму виведення оцінки, за яким учень може сам визначити свій рівень досягнення й визначити свою оцінку;
3) акцент уваги на навчальних успіхах, на індивідуальному прогресі учнів, а не на оцінці;
4) оцінювання лише того, чому навчають, тому критерії оцінювання співвідносяться з конкретним вираженням навчальних цілей
ПРАВИЛА ФОРМУЮЧОГО ОЦІНЮВАННЯ:
• відмова від конкуренції серед учнів, від складання рейтингів, нагород; пріоритет словесного заохочення;
• відмова від різкої критики помилок, яка викликає негативні емоції;
• переключення ситуації конкуренції на ігрові види діяльності або проектну роботу;
• принцип ситуативності навчальної діяльності;
• надання можливості учням вдосконалити роботу та підвищити оцінку;
• використання самооцінювання та взаємооцінювання;
• парно-групові форми роботи.
КОМПОНЕНТИ ФОРМУЮЧОГО ОЦІНЮВАННЯ
1. Цілепокладання
2. Розробка критеріїв
3. Зворотний зв'язок
4. Само- та взаємооцінювання
Цілепокладання або постановка цілей допомагає визначати пріоритети, приймати рішення та реалізовувати те, що планувалось.
Цілепокладання передбачає:
* чітке формулювання цілей;
* розділення цілей на задачі, які реалізуються;
* мотивацію та послідовність в досягненні навчальних задач;
* безперервне оцінювання.
Учні мають право знати, до чого прагне вчитель, які цілі ставить перед учнями та перед собою. Знання цілі посилює мотивацію учнів до навчання і відповідальність за нього.
Кожному уроку і кожній перевірці повинно передувати подання учням критеріїв успіху. Оцінювання з використанням критеріїв дозволяє зробити цей процес «прозорим» та зрозумілим для учнів, вчителів, батьків. Критерії сприяють об’єктивності оцінювання. Вони можуть бути підготовлені вчителем з участю учнів. Спільна їх розробка дозволяє сформувати в учнів позитивне відношення до оцінювання та підвищити відповідальність за досягнення результатів. Процедура спільної розробки критеріїв така:
* оголошення учням мети та задачі уроку перед початком вивчення теми, розділу;
* складання кожним учнем одного-двох критеріїв;
* запис критеріїв на дошці, які запропонували учні;
* аналіз критеріїв;
* розташування критеріїв за ступенем важливості;
* визначення балів кожного критерію.
Основою для продуктивної роботи є етап уроку на якому вводяться критерії для оцінювання. Найбільш корисний спосіб ввести ці критерії в загальне обговорення, в якому всі учні і вчитель приходять до єдиного розуміння того, що буде оцінюватися і навіщо.
На етапі попереднього контролю треба навчити дітей виділяти критерії завдання, відповіді:
-Що будемо оцінювати?
- Як будемо оцінювати?
- Чому ти вважаєш, що ці критерії будуть важливими?
- Хто зміг себе оцінити?
Найбільш розповсюдженою помилкою є введення готового переліку критеріїв без спільного обговорення, а це знижує мотивацію учнів.
- друга помилка - невідповідність вибраних критеріїв характеру робіт, що потребують оцінювання.
При безбальному оцінюванні у 1 класі немає сенсу брати багато критеріїв, які визначають це уміння (в початковій ланці це 3 – 4 критерія ). Перш ніж сказати: « Як ти оціниш свою роботу?», треба ввести правило, яке складає основу оцінювання (самооцінка). Учні у діалозі з вчителем навчаються самостійно оцінювати свої результати за «Алгоритмом самооцінки». Додаток 2
Для формування в учнів початкового уявлення про критерії оцінки усних відповідей даю розгорнуту змістовну оцінку відповіді учня (тобто формулюю оціночне судження) з якого діти визначають вимоги до даного виду відповіді, ці відповіді і є критерії оцінки усної відповіді.
«Послухайте уважно, як я буду оцінювати відповідь, та спробуйте визначити, які вимоги до неї висуваються: Відповідь учня була правильною. Він безпомилково дав визначення задачі, правильно назвав з яких структурних компонентів вона складається. Відповідь була неповною, бо учень не відшукав способи розв’язування задачі, не сказав до якого виду належить задача».
Зворотний зв'язок – процес взаємодії учасників навчального процесу. Передбачає обмін коментарями щодо конкретних дій, ситуацій, спірних питань, які ведуть до досягнення навчальної мети.
Мета: надання інформації щодо успішності виконання роботи та рекомендацій з її покращення; створення мотивації до вдосконалення роботи. Існує два види зворотного зв’язку : усний та письмовий.
На будь-якому етапі навчальної роботи школяр повинен отримувати зворотний зв'язок, який показує, де він зараз знаходиться, що у нього виходить, як він з цим може впоратися. У роботі я здійснюю зворотний зв'язок за алгоритмом:
1. Визначити позитивні «зрушення» роботи учня.
2. Вказати на що учню треба звернути увагу, над чим ще попрацювати.
3. Підказати, як можна покращити свою роботу.
Отже, формуюча оцінка це:
• «зворотний зв’язок» для учнів, що дозволяє їм:
• Оцінити , наскільки вони наблизились до мети (ступінь досягнення).
• Що зроблено добре, неправильно або недостатньо добре, з’ясувати, які кроки їм треба здійснити, для покращення своїх результатів.
«Оцінка – найбільше досягнення людини у спонуканні до дії», писав Е.Фром тому у роботі з учнями вважаю необхідним використовувати правила оціночної безпеки. Додаток 3
Під час роботи на уроці в класі підтримується та розвивається самооцінювання та партнерські відносини оцінювання. Пара або невелика група визначає, що вони знають та можуть робити, що залишається для них важким та незрозумілим, що треба зробити в подальшій роботі. В процесі уроку відбувається безперервний зв'язок між учителем, окремими учнями та групами, визначається в якому напрямку просуватися далі.
Рефлексія – роздуми людини, направлені на аналіз самого себе (самоаналіз) – особистого стану, своїх вчинків та минулих подій.
Цей етап при правильній організації сприяє формуванню вміння аналізувати діяльність на уроці ( свою,однокласника, класу).
В сучасний час методична література пропонує немало технік формуючого оцінювання, але не всі з них ефективно слугують розв’язанню навчальних задач в першому класі. У своєму педагогічному пошуку я зрозуміла, що оцінювання повинно бути персоніфікованим та тим, що виявляє проблеми кожного учня. На допомогу прийшли такі техніки:
• Аналітичні питання: Як ти можеш довести,що…? Що ти думаєш про….? Обґрунтуй свою думку. Як можна вирішити цю проблему? На чому ґрунтується цей висновок?
• Рефлексивні техніки: сигнали рукою, картками (зрозумів – не зрозумів, я не зовсім впевнений, що зрозумів) з подальшим виявленням складних моментів.
• Уточнюючі питання: Який момент уроку був найцікавішим? Найважливішим? Що для вас було найважчим сьогодні, що ви не зрозуміли?
• Взаємоопитування в парі або групі по темі.
Наведу декілька способів введення системи формуючого оцінювання навчальної діяльності учня на уроці, які використовую в першому класі:
1) Розроблення з учнями аркуша самооцінки діяльності на уроці.
Дуже зручною у використанні на уроці є таблиця, із зазначеними видами роботи , у якій учні самостійно зафарбовують певним кольором якийсь предмет або казковий персонаж, після кожного опрацьованого завдання (самооцінювання). Додаток 4
2.) Розробка з учнями аркуша дружньої оцінки
В орієнтовних вимогах до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи зазначено, що об’єктом поточної перевірки у 1 класі є уміння читати напам’ять віршовані твори. Перевірку здійснюють усно, індивідуально протягом наступних 2-3 уроків після опрацювання твору, що вивчається напам’ять. Протягом навчання у 1 класі здійснюється перевірка уміння читати напам’ять 1 віршованого твору у першому семестрі і 2 – у другому семестрі. Якість читання творів напам’ять визначаються за вимогами, що і у 2 – 4 класах на уроках літературного читання.
Використання цього прийому підвищує рівень підготовки учнів, так як вони працюють над удосконаленням своїх навичок, орієнтуючись на критерії оцінювання, які самі розробили.
2) Пропонування учням протягом уроку, в кінці уроку, після виконання завдання оцінити себе за пропонованими вчителем твердженнями.
3) Заповнення таблиці показників правильності виконання завдань. Додаток 6
4) Заповнення аркушів індивідуальних досягнень учнів. Додаток 7
В практичній діяльності використовую декілька педагогічних прийомів, які допомагають формувати дії контролю та оцінки у першокласників:
- прийом «чарівні лінієчки» ( створення оціночних шкал школярами);
- прийом «прогностична оцінка» (оцінка своїх можливостей для розв’язання тієї чи іншої задачі). Додаток 8
- прийом «виявлення помилок та способи їх усунення» (уміння учнів шукати причини своїх помилок та намічати шляхи їх ліквідації);
- прийом «обґрунтована відмова від виконання завдання» ( уміння виявити межу своїх знань).
Методика «Диктант для робота»
Ця методика дозволяє діагностувати грань навчальної самостійності дітей: здатність розрізнювати те, що дитина знає та вміє, та нове, невідоме. Додаток 9
Я, як учитель знаходжусь в постійній рефлексії, задаючи собі питання:
-Які істотні знання та вміння я прагну викладати учням?
- Як я можу з’ясувати навчилися діти, чи ні?
- Як я можу допомогти їм краще організувати навчальну діяльність? Результатом стає те, що розширюю свої педагогічні уміння та підвищую якість викладання.
Дію таким чином:
- Переводжу в навчальні цілі вимірювані результати.
- Визначаю необхідний рівень досягнень.
- Відбираю навчальний зміст та техніки оцінювання.
- Здійснюю навчання.
- Організовую оцінювання та встановлюю чи досягнуті навчальні результати.
У своїй педагогічній практиці я планую продовжувати використовувати технологію формуючого оцінювання.
На сьогоднішній день застосування цієї технології на уроках в першому класі дозволило мені:
1.Використовувати постійний зворотний зв'язок, знати на якому рівні навчання знаходяться мої учні.
2. Чітко формулювати освітній результат та організовувати відповідно з ним свою роботу.
3. Усвідомити, що введення формуючого оцінювання неминуче пов’язано зі змінами того, як я розумію свою роль у відносинах з учнями, як мені діяти в класі, мого особистого педагогічного стилю.
Ми всі хочемо, щоб наші учні мали високі очікування та були впевнені в своїх здібностях вчитися, ставили перед собою високі цілі та знаходили свій особистий шлях, навчаючись для майбутнього, тому йду на урок не для того щоб контролювати або показувати дітям, що вони не вміють, а щоб допомогти їм бути успішними, просуватися в навчанні, не повторюючи помилок.
